MENUMENU
Zaznacz stronę

Пам’яті Ярослава Голизни з Гломчі

Надворі вже сутінки,
але зірок на небі ще не видно,
бо, насправді, щойно минув полудень.

Дні стали короткими, щоб Святвечір раніше прийшов.

У халупах – великий рух.
Всі зайняті,
навіть крізь вікно ніхто не виглядає.

У Віфлеємі – літо.
Помаранчі достигають.
В Газі – війна.

А Ярослав у лікарні, в Сяноку,
помирає.

“Зачекай, – кажу до нього. –
Куди підеш,
якщо неба не видно?”

“Але ліс бачу,
на ялинах світяться шишки.

Піду до УПА.
Напевне, у них Святвечір на Гострому ”.

“У лісі УПА вже нема”.

“Допоможи мені встати.

Мушу вже йти”.

“Відпочинь ще трохи,
ти дуже слабкий.

Сам до лісу не дійдеш”.
“Якось дам собі раду.
Україна мене в лісі потребує.
А Богові на небі я не потрібен.
Здоров’я не маю.
Не матиме користі з мене.
Навіть дров до печі Йому не нарубаю”.

“А що діється тепер у Віфлеємі?” –
запитує цікаво.

“Нічого особливого,
все по-старому,
як завжди, ввечері
Матір Божа готує щось біля печі”.
“Мабуть, вареники.
А ще не народила?”
“Ще ні.
Казали, що хлопчик буде”.
“Я хотів би побачити Його.
А святий Йосиф?
Що робить?”
“Ослика сіном годує”.

“Нехай не забуде його напоїти,
бо сіно сухе
й дуже гаряче,
багато сонця у ньому.
Ослик мусить напитися води.
Завжди про це забуває.

Нехай йому три відра з Йордану принесе.
Зазвичай, два з половиною випиває.

А хто хресними батьками хлопчика буде?”
“Хтось казав, що ними будуть троє царів.
Напевне, дари Йому принесуть”.
“А не знаєш, які то царі будуть?”
“Я знав, але вже не пам’ятаю”.
“Мені дуже не хотілось би,
щоби Його в церкві тримав король польський
або цар московський.
Постарайся, щоб цього не сталося!”
“Постараюся.
Обіцяю”.

Через цю обіцянку муситиму висповідатися,
коли він вийде з лікарні.

Не знаю, куди піде,
бо надворі далі темно.
Жодної зірки на небі.

“Дивися, місяць нафтову лампу засвітив у стаєнці.
Мабуть, волів у віз запрягає, щоб молоко до молочарні відвезти,
бо молочний шлях кам’янистий і довгий,
до того ж цілий час під гору.
Вранці не встиг би.
А Дитя мусить мати молоко, коли прокинеться”.
“Це правда”, – підтакнув я.
“На світі починається криза.
Не відомо, чи Матір Божа годуватиме груддю,
чи коров’ячим молоком?”

Петро Скрійка

Podziel się: