MENUMENU
Zaznacz stronę
Petro Skrijka: Niebo

Petro Skrijka: Niebo

Siedział na murku i niebo malował, niebieskie, z chmurkami i dzięki temu była w krynicy piękna pogoda, chociaż jemu na pogodzie wcale nie zależało. Malował niebo nie dla pogody, tylko dla Boga, żeby nie był, jak on, Nikifor, bezdomny, malował niebieskie, gdy chciał żeby się Bogu podobało, czerwone, gdy było chłodno na dworze i chciał

Czytaj dalej
Петро Скрійка: Словесне вариво

Петро Скрійка: Словесне вариво

Пам’яті Андрія Співака присвячую У печі горять сухі бур’яни. У чавунному баняку киплять слова. Пара хмарою здіймається вгору, за мить дощем упаде з повали . Андрій за столом сидить зі мною, кожен – на своїй лаві. Ганя із сапою вийшла надвір, солі накопати в городі, так, як восени копають картоплю, посаджену в землю, ще удобрену

Czytaj dalej
Петро Скрійка: Святвечір

Петро Скрійка: Святвечір

Пам’яті Ярослава Голизни з Гломчі Надворі вже сутінки, але зірок на небі ще не видно, бо, насправді, щойно минув полудень. Дні стали короткими, щоб Святвечір раніше прийшов. У халупах – великий рух. Всі зайняті, навіть крізь вікно ніхто не виглядає. У Віфлеємі – літо. Помаранчі достигають. В Газі – війна. А Ярослав у лікарні, в

Czytaj dalej
Петро Скрійка: Колиска на церкві

Петро Скрійка: Колиска на церкві

Пам’яті моєї Матері Катерини присвячую Моя колиска залишилася на церкві, коли води потопу спали. Солома житня в постелі зотліла, шнурком для перев’язування малої перини дуб тисячолітній бавиться на вітрі. Гусяче пір’я, колись зелене, що його мати з таким трудом при світлі нафтової лампи вечорами дерла, вилітає крізь дірки в пішві, як горобці зі стодоли, коли

Czytaj dalej
Петро Скрійка: Як лемка взяти до неволі

Петро Скрійка: Як лемка взяти до неволі

Пам’яті мого брата Стефана (коваля) присвячую Я хотів би, щоб мої слова були такі пружні і звинні , як шаблі козацькі з дамаської сталі. Хоча слів маю удосталь, бо неважко назбирати сирих слів, та бракує мені кузні з міхом і ковадлом. Не маю також молота й кліщів, щоб їх кувати ще гарячі й, сотні разів

Czytaj dalej
Petro Skrijka: Bój o Łemkowynę

Petro Skrijka: Bój o Łemkowynę

Ja Ukrainiec, Łemko z pradziada, o Łemkowynę toczę boje, a kniaź łemkowski najemnych Chorwatów, sprzymierzeńców cara, przeciw mym słowom wyprowadza w pole. Tygodnikiem Powszechnym z Krakowa, znad Wisły, niby chorągwią macha z daleka. Bój będzie straszny, okrutny i krwawy. Jeden drugiemu nie ustąpi miejsca na ławie, którą Stefan Krysyna, ostatni stolarz na Łemkowynie, z jodłowej

Czytaj dalej