БОЙКІВСЬКА ВАТРА В УСТРІКАХ ДОЛІШНІХ
Petro Skrijka: Próba powtórnego ochrzczenia Nikofora
Пам’яті Андрія Співака присвячую У печі горять сухі бур’яни. У чавунному баняку киплять слова. Пара хмарою здіймається вгору, за мить дощем упаде з повали . Андрій за столом сидить зі мною, кожен – на своїй лаві. Ганя із сапою вийшла надвір, солі накопати в городі, так, як восени копають картоплю, посаджену в землю, ще удобрену
Пам’яті Ярослава Голизни з Гломчі Надворі вже сутінки, але зірок на небі ще не видно, бо, насправді, щойно минув полудень. Дні стали короткими, щоб Святвечір раніше прийшов. У халупах – великий рух. Всі зайняті, навіть крізь вікно ніхто не виглядає. У Віфлеємі – літо. Помаранчі достигають. В Газі – війна. А Ярослав у лікарні, в
Пам’яті моєї Матері Катерини присвячую Моя колиска залишилася на церкві, коли води потопу спали. Солома житня в постелі зотліла, шнурком для перев’язування малої перини дуб тисячолітній бавиться на вітрі. Гусяче пір’я, колись зелене, що його мати з таким трудом при світлі нафтової лампи вечорами дерла, вилітає крізь дірки в пішві, як горобці зі стодоли, коли
Пам’яті мого брата Стефана (коваля) присвячую Я хотів би, щоб мої слова були такі пружні і звинні , як шаблі козацькі з дамаської сталі. Хоча слів маю удосталь, бо неважко назбирати сирих слів, та бракує мені кузні з міхом і ковадлом. Не маю також молота й кліщів, щоб їх кувати ще гарячі й, сотні разів
Najnowsze komentarze